21 лютого Свято української мови - одного з найцінніших надбань, які створили й залишили нам наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може гордитися наш народ.

Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Л. Українкою та багатьма іншими видатними українцями.

Сучасний світ знає, що державність мови є універсальною формою об’єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, надійна основа розвитку країни.

Вчитель української мови та літератури Бойческу Ю.Ю. провела виховну годину з учнями  5,11 - тих класів на  тему "Мова - духовна скарбниця свого народу."

"Коли розпочинаємо щось гоже,

Говоримо: "Допоможи нам, Боже!"

Щоб шлях пройти з колиски до могили,

Пошли нам, Господи, здоров*я й сили.

Щоб те здійснить, на що зробила неня,

Пошли нам, Господи, благословення."

"Невпинний час страждань, людського болю

Нам відраховує і днини, і години.

Вінець терновий, оповивши волю,

Лежав і на чолі, й на серці України"

"Культуру, прадідами пещену віками,

Ламав, калічив і кидав у багно.

Розплющив він колючими руками

Ту віру, що народжує добро."

 

"Коли до серця крадеться тривога -

За долю України я боюсь,

З молитвою звертаюсь до Бога

І мовою вкраїнською молюсь..."

 

"Мова відродилась, прийшла із поневолення життя,

Щоб свічкою новою запалились

Душа, зігрівши пута забуття..."

 

Учень 11 -А кл. Войцицький Богдан зачиткє вірш Т.Г Шевченка "Заповіт"

""

"О, не згуби ти свого родоводу,

Безсмертна мово, рідна і терпка.

Ти є душа співучого народу,

Що був, і є, і буде у віках..."