|
Меню сайту
Календар
Наше опитування
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
наші досгненняУчениця 6 - А класу Мелещук Вікторія прийняла участь в обласному етапі конкурсу дослідницько-експерементальних робіт з природознавства «Юний дослідник» номінація «Тваринний світ». Де захистила дослідницько-експерементальну роботу на тему "Спостереження за личинками волохокрильців та їх дослідження" зайняла ІІІ місце.
"Спостереження за личинками волохокрильців та їх дослідження" Зміст
Вступ…………………………………………………………………………….....3
Висновки ………………………………………………………………….……..13 Список використаної літератури…………………………………………….….14 Вступ Комахи – чи не найбільш загадкові істоти на нашій планеті. Їх мільярди на планеті, вони бувають гарними, зачаровуючими, надокучливими, кусючими… Але що ж ми насправді знаємо про комах? Ви думаєте, всі комахи вже відкриті науковцями? А от і ні! Щороку вчені віднаходять у куточках нашої планети близько 10 тисяч видів нових комах. Комахи — клас членистоногих тварин. Найчисельніший і найрізноманітніший клас в усьому тваринному царстві: станом на серпень 2013 року було відомо 1 070 781 вид комах, включно з 17 203 викопними видами; однак науковці припускають, що загальна кількість існуючих видів комах складає від близько 2 мільйонів до 5—6 і навіть 8 мільйонів видів. Комахи освоїли майже всю земну поверхню, ґрунт, повітря. Деякі види заселили прісні водойми (клопи-водоміри, деякі їздці) і навіть проникли в моря (деякі двокрилі). Розміри комах варіюють у дуже широких межах. Найбільшим жуком вважається вусач-титан гігантський завдовжки 17–18 см. Розмах крил метелика совки агріппи становить 28 см. Найменші комахи мають розміри до 0,3 мм завдовжки. Про комах вже відомо багато. Але ще більше тут незнаного. Тому вивчення комах триває. Хто ж вони, ці комахи? Усі знають, що комахи — то метелики, бабки, жуки, мухи, коники, бджоли. Так, але існують комахи, зовсім не схожі на тих, яких ми звикли бачити. І річ не лише в тім, що ці комахи дуже великі та їхня величина лякає людей. Звичайно, і серед звірів, і серед птахів є свої малюки й велетні. І все ж таки серед звірів не буває такої значної різниці у розмірі, як серед комах. Водночас комахи дуже відрізняються одна від одної й зовні. Муха не схожа на метелика, жук — на коника. Та ми знаємо, що це — комахи. Розділ 1. Об’єкт, мета та методи дослідження. Комахи цікавили людину протягом всієї історії людства, але їх наукове вивчення розпочалося лише у XVI столітті. Вивчає комах наука ентомологія. Люди, які вивчають цю науку, називаються ентомологами. На час нашого дослідження ми стали ентомологами. Об’єктом дослідження були личинки прісноводних комах – волохокрильців. Метою дослідження було виявити особливості життєдіяльності личинок волохокрильців та спостереження за ними. Під час дослідження використовували методи спостереження, вимірювання та експеременту. Завдання, які поставили перед собою:
Розділ 2. Огляд літератури. Загальна характеристика комах волохокрильців
На дні багатьох прісних водойм – чистих швидких струмків і зарослих ставків – можна знайти дивні істоти, що живуть у трубчастих будиночках, що споруджуються ними з різних дрібних часток, які лежать на дні. У залежності від того, які дрібні предмети лежать на дні, і в залежності від виду комахи будиночки можуть бути побудовані з різного матеріалу. В одних „будиночки” з великих піщинок, в інших з камінчиків або раковинок дрібних молюсків, нерідко це трубочка, що складається з невеликих уламків гілочок або відмерлих частин водних рослин. "Будівельний матеріал" міцно скріплений павутинними нитками. Ці будиночки будують личинки волохокрильців. Рис. 1. Волохокрильці. Дорослі волохокрильці – досить ніжні комахи, схожі на волосатих молів. Відрізнити волохокрильця від метелика легше всього саме за крилами – у метеликів крила вкриті лусочками, а у волохокрильців – волосками. У спокійному стані їх темнозабарвлені крила складаються на спині. Голова досить велика з очима. Вусики довгі, ниткоподібні, ротові органи укорочені, зовсім немає щелеп, а інші ротові частини перетворені в короткий хоботок з язичком. Дорослі волохокрильці не живляться, але можуть пити воду. Ці малопомітні непоказні комахи літають неохоче і мляво. Після спарювання самки волохокрильців відкладають у воду грудочки яєць – "ікру". З яєць виходять личинки, що у більшості видів починають будувати собі павутинний чохлик із шовкової нитки, що виділяється видозміненими слинними залозами. Чохлик укріплюється дрібними частками, що лежать на дні і доступні для личинки. Включення в чохлик твердих предметів робить його міцнішим. А надійний захист необхідний личинці волохокрильця. Справа в тому, що вона ніколи не виходить з води і дихає всією поверхнею шкіри. Черевце личинок волохокрильців має не тільки дуже тонкі, легко проникні покриви, але несе і численні ще більш ніжні зяброві вирости, що збільшують поверхню газообміну з водою. Якщо навколо все спокійно, личинка плазує по дну, тягаючи на собі чохлик-хатинку. При русі личинка висуває з чохлика голову і грудний відділ, на якому знаходиться 3 пари досить довгих і чіпких виставлених уперед ніг. Утім, передні ноги коротші, ніж інші, а в деяких личинок волохокрильців тільки дві пари ніг. Дивна голова в личинок волохокрильців – на ній немає вусиків. Очі в личинок мають вигляд темних цяток і складаються з декількох простих вічок. Ротовий апарат личинок на противагу дорослим волохокрильцям добре розвинений, він гризучий. Личинки живляться і рослинною їжею, зішкрібаючи м'які тканини зазубреними щелепами. Чохлик служить личинці волохокрильця не тільки постійною бронею, що захищає черевце, але і притулком: у випадку небезпеки личинка уся втягується в "будиночок", вхідний отвір якого закриває своєю щільною і міцною гладкою головною капсулою. Задній кінець тіла личинки волохокрильця утримується в чохлику за допомогою пари спрямованих уперед могутніх крючковидних відростків. Тому личинка може швидко сховатися в чохлик. Утримуючи будиночок гачками, личинка тягає його за собою, не втрачаючи і тільки добудовуючи в міру росту. Заляльковуються личинки навесні. При цьому отвори чохлика вони заплітають павутинням так, щоб на кожному залишалися отвори для течії води. Коли лялечка дозріває, вона прогризає жувальцями чохлик і якийсь час вільно плаває спиною донизу на поверхні води. Потім вона вибирається на будь-який надводний предмет, скидає свою шкірку і перетворюється на дорослу комаху. Дорослі комахи вилітають десь через місяць. Розділ 3. Спостереження за личинками волохокрильців та їх дослідження. На Україні відомо понад сто видів волохокрильців. Чому саме ці комахи стали об’єктом нашого дослідження? Біля нашої школи є невеликий потічок з, майже, стоячою водою. В ньому мешкає багато водних тваринок. Одного разу на екскурсії ми спостерігали за черевоногими молюсками. Нашу увагу привернули якісь химерні, незрозумілого походження, об’єкти. А коли ми побачили, що вони рухаються, пересуваються, то вже нам було не до молюсків. Дивно було те, що ніхто із нас не знав, що то за тваринки. І тут почалися наші дослідження. Підключилася вся група. Першим завданням було з’ясувати, що ж то за тваринки. Випитували у вчителів, шукали в різних енциклопедіях і, звичайно, в інтернетресурсах. Відповідь знайшли. Це – личинки волохокрильців.
За величиною ці личинки різні від 1 см до 3 см. В літературі знайшли інформацію, що личинки, втративши свій «будиночок», при наявності «матеріалів» легко його відбудовують. Ми вирішили це перевірити, і, одночасно, нам було цікаво, яка личинка за зовнішнім виглядом. «Хатка» в них досить міцна. Це зрозуміло, адже сама личинка дуже вразлива. Мають три пари кінцівок, що висуваються із чохлика, і якими вони пересуваються, не мають вусиків, на задньому кінці тіла є гачечки, ними утримуються в “будиночку”. Далі ми мали перевірити чи збудують вони собі новий «будиночок». Помістили їх в посудину з водою, додали різноманітних рослинних решток із потічка. Навіть поставили молюсків щоб створити максимально природні умови. І яким було наше здивування, коли на наступний день побачили личинок вже у новозбудованих «хатинках». Протягом наших спостережень вода в потічку впала. На березі ми знайшли дуже багато порожніх «будиночків». Ми дійшли висновку, що личинки волохокрильців можуть рухатися та переміщуватися з чохликом тільки у воді. Тому їм легше збудувати новий ніж перетягти старий у воду. Також ми знайшли «хатинки» різної форми. Можливо, це личинки різних видів. Своє дослідження ми продовжуєм, тому що хочемо дізнатися який саме вид волохокрильців мешкає у нас біля школи. Знайдені нами організми це лише одна із стадій розвитку досліджуваних комах. І хоча точно виявити, який саме це вид, можуть лише спеціалісти, ми все ж таки спробуємо. Розділ 4. Значення волохокрильців у природі.
Личинки волохокрильців переважно є мешканцями водойм з проточною, багатою на кисень водою — річок і струмків, рідше зустрічаються серед них мешканці стоячих водойм. Личинки зазвичай не переносять забруднених людиною вод і слугують біоіндикатором забрудненості при проведенні екологічного моніторингу водойм. Волохокрильці є важливим компонентом водних харчових ланцюгів, оскільки їх личинками живиться багато видів прісноводних риб; у риболовлі личинки волохокрильців використовуються як наживка. Личинки деяких видів волохокрильців їдять личинок комарів. Дорослі комахи можуть бути їжею для птахів, а також вони живляться нектаром квітів, тому є запилювачами прибережних рослин. Один вид волохокрильців (оксиетира жовтовуса) занесений до Червоної книги України. Висновок
І ще ми можемо стверджувати, що водойма біля нашої школи є екологічно чистою, адже личинки зазвичай не переносять забруднених людиною вод, а у нас вони мешкають. Список використаної літератури
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||